Шановні батьки, 
виховуйте дітей так, щоб в один чудовий день почути:

-Дякую вам за те, що давали мені чесні відповіді на важкі запитання. 
-Дякую вам за те, що ви завжди з розумінням відносились до мого бажання бути незалежним і давали мені свободу. 
-Дякую вам за те, що ви дозволяли мені робити помилки. -Дякую вам за те, що ви завжди так доброзичливо відносились до моїх друзів. 
-Дякую вам за те, що ви ніколи не нагадували мені про мої помилки. 
-Дякую вам за те, що ви пробачали мої грубі та образливі слова і зауваження. 
-Дякую вам за те, що намагалися давати мені більше безумовної батьківської любові, ніж грошей. 
-Дякую вам за те, що ви навчили мене поважати авторитет інших людей, цінувати відвертість. 
-Дякую вам за те, що ви виступали проти моїх хибних та неприємних вчинків, ніколи не погоджуючись з ними.

             

   Шановні батьки!

 

 

     Ви, звичайно, прагнете до того, щоб у вас склалися добрі стосунки зі своєю дитиною, щоб ви були для нього прикладом і авторитетом, щоб у вашій сім'ї панували взаємна любов і повага.

 

Але ваші спрямування досягнуть мети, якщо ви:

 

- знаєте, що довіра - основне правило;

 

- завжди своїм дітям говорите правду;

 

- намагаєтеся бути прикладом для дитини;

 

- шануєте дитину як особу, що має право на свою точку зору;

 

- радитеся з дитиною;

 

- не обманюєте дитину;

 

- учите правильно оцінювати свої вчинки і вчинки інших дітей;

 

- не ставите метою добитися повної слухняності з першого слова, даєте можливість переконатися дитині, в чому він прав або не прав;

 

- постійно читаєте книги вголос своїй дитині;

 

- судите дитину за вчинок, згадуючи себе в його віці;

 

- знаєте друзів своєї дитини і запрошуєте їх у будинок;

 

- увечері усією сім'єю обговорюєте, як пройшов день.

Пам’ятка для батьків


1.       Тільки разом у співпраці зі школою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2.       Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь із класним керівником і вчителями школи.

3.       Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте й не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти й усвідомити помилки, недоробки, загартуйте її силу волі своєю допомогою й розумінням.

4.       Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу в їхньому виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою й силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

5.       Сприяйте тому, щоб дитина сформувала в собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувавти, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати готуватися до уроків, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

Вислови, яких ніколи не повинна чути ваша дитина


«Підеш в школу, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять !...»

«Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!»

« Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)»

«Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»

«Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»

«А чого від нього чекати гарного? Він же...»

«То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..»

«І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...»

«Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...»

«І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...»

«Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».

 

Вислови, які хотіла б почути ваша дитина


«Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
«Я подумала, а що як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»
«Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...»
«Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»
«Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...»
«Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж...»
«А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...»
«Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...»
«Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...»
«Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
«У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...»
«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...»
«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила...»

 

УЧАСТЬ БАТЬКІВ


    Навчання – це не двосторонній процес взаємодії учнів та вчителів, в ньому присутня і третя, не менш важлива, сторона – батьки. Саме тому ми приймаємо до школи не лише дитину, а й найближчих для неї людей – тата і маму, тобто всю сім’ю, і бачимо батьків активними учасниками навчально-виховного процесу нарівні з учнями та вчителями. Такий підхід є абсолютно природним, адже сім’я – це середовище первинної соціалізації дитини, джерело її емоційної підтримки, засіб передачі та збереження цінностей. Оскільки основною метою школи є формування всебічно та гармонійно розвиненої, щасливої особистості з лідерськими якостями, без участі батьків досягти її реалізації буде неможливо.Ми просимо від вас:

 - віри у свою дитину та прийняття не лише її сильних сторін, а й слабких;

 - бажання розвивати творчі здібності та всіляко заохочувати прояви ініціативи свого сина чи доньки;

довіри до всіх, хто працюватиме з дитиною: до керівництва школи, вчителів, тьюторів, психологів, адже всі вони – професіонали, віддані своїй справі, які живуть дітьми, дивляться з вами в одному напрямку і готові до діалогу та співробітництва;

 - чіткого розуміння, що дитина перебуває на території закладу весь день і для неї це чималий відрізок часу. Навчання є своєрідною роботою, що повинна цінуватися і сприйматися так само, як і ваша щоденна робота. Тут у дитини з’являються нові друзі, відкриваються невідомі раніше істини, розвиваються таланти. Одним словом, вона проходить шлях соціалізації, який часом не може обійтися і без певних розчарувань та проблем. А тому ми просимо вас цікавитися шкільними справами дитини, підтримувати її і одразу звертатися до нас, якщо ви помітили якісь зміни в поведінці;

 - толерантності до думок, традицій та матеріального статку інших батьків;

 - підтримки здорового способу життя;

 - поваги до української мови, культури та традицій.

Ми завжди відкриті для вас і впевнені, що разом нам вдасться в повній мірі досягти поставленої мети.

 

 

Заповіді для батьків

 

1. Не чекайте, що Ваша дитина буде такою, як Ви, або такою, як Ви бажаєте. Допоможіть їй стати не Вами, а собою.

2. Не вимагайте від дитини плати за все, що Ви для неї зробили.

3. Не переносьте на дитину свої образи, щоб з віком не їсти гіркий хліб. Адже що посієш, то й пожнеш.

4. Не ставтесь до її проблем зверхньо. Життя дане кожному відповідно до сил, і будьте впевненими – їй вона важка не менше, ніж Вам, а може, й більше, адже в неї немає досвіду.

5. Не принижуйте.

6. Не мучте себе, якщо не можете зробити щось для своєї дитини. Мучтесь, якщо можете, але не робите. Пам’ятайте: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

7. Дитя - це не тиран, який заволодіває всім Вашим життям, не лише плід плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало Вам на зберігання і розвиток в ній творчого вогню.

8. Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій те, що не бажаєте, щоб робили Вашій.

9. Любіть свою дитину будь-якою – не талановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись із нею, радійте, тому що дитина – це свято, яке поки що з Вами.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ'Ї

Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти. 

З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча обдарованість". 

Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми. 

 

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. 

 

Розрізняють обдарованість:

  • соціальну - лідерську; 
  • художню - музичну, образотворчу, сценічну; 
  • психомоторну - спортивні здібності;
  • інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших); 
  • академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами; 
  • творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй). 

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. 

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. 

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. 

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей. 

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання. 

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному. 

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань. 

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь. 

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей. 

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою. 

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 233]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості. 

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості. 

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). 

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. 

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина. 

Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового. 

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки. 

 

Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім'ї

 

Повага до бажання дітей самостійно працювати

Організація різноманітних

ігор, вікторин, розгадування

і складання кросвордів,

чайнвордів, ребусів

Надання дитині свободи вибору

Надання авторитетної допомоги

Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї

Терпимість до безладдя

Заохочення обдарованої дитини

Здібність до самоаналізу

Розвиток цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту й формування пізнавальних інтересів

Знання психологічних

особливостей обдарованої

дитини. Розуміння їхніх потреб

та інтересів

Мати творчий особистий світогляд

Володіння почуттям гумору

Взаємозв'язок сім'ї і навчального закладу 

Застосування форм і методів

народної педагогіки 

Виховання культури мовлення

Створення затишних і безпечних

умов для розвитку

              

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

 

  1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки. 
  2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. 
  3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. 
  4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. 
  5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас. 
  6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. 
  7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

 


Батьківський комітет. Навіщо він потрібен?

 

– Хто з вас погодиться брати участь в роботі батьківського комітету? – без особливої надії питає вчителька.

І батьки опускають очі. Нікому з них не хочеться брати на себе зайві обов'язки. А тим часом вони позбавляють себе і важливого права – права активно впливати на життя школи.

Ось що думають про участь батьків у шкільному житті самі педагоги.

Попри бажання вчителя здаватися неупередженим, усіх батьків він розподіляє на три категорії: ті, які активно допомагають, байдужі, агресивно налаштовані. Перші – помічники – украй необхідні в житті будь-якого класу. Учитель їм довіряє і схильний уважно ставитися до їхніх проблем. Такі батьки у разі, якщо в дитини виникають труднощі, завжди спроможні обговорити їх відкрито і не соромлячись, розраховуючи на розуміння і дружню допомогу.

Другі – байдужі – їхнє ставлення незрозумілі, тому швидше щодо них виникає недовір'я: невідомо, чого від них чекати в критичну хвилину.

Третіх – агресивних – уникають усіма можливими способами. Їм рідко неформально йдуть назустріч і намагаються не заглиблюватися в їх труднощі та проблеми; будь-яка спроба спілкування з ними для вчителя є важкою та небезпечною.

Навіть якщо з навчанням у дитини все гаразд, часто необхідно поговорити про неї з людиною, яка спостерігає її у невідомих вам ситуаціях. Учитель може розповісти вам цікаві подробиці життя дитини, якісь факти, що залишились поза вашою увагою. Для цього вчителеві потрібно витратити додатковий, неробочий час, але для вас він його не пошкодує, якщо ви неодноразово відгукувалися на його прохання про допомогу, коли більше не було до кого звернутися. Тому допомагайте школі. Шукайте спосіб допомогти вчителеві в організації класного життя, в ремонті приміщення, в придбанні посібників, ніколи за жодних обставин не ігноруйте суботників. Справді, нема кому в школі мити вікна, окрім учителів і дітей. І вчителі це робити не повинні. Вони просто воліють працювати та навчати дітей в чистих класах. Категорична заява батька «Це мене не обходить!» – завжди дуже образлива для вчителя. Вона демонструє ваше нешанобливе ставлення до нього. Ви не можете опуститися до миття підлоги й вікон, а він повинен це робити? Але ж це не входить у коло його обов'язків. Ви грубо вказуєте йому його місце на соціальному щаблі у сфері обслуговування? Будь ласка, але й учитель теж пам'ятатиме: ви його не поважаєте.

Отже, чому вам варто хоч би час від часу брати участь у роботі батьківського комітету? Для того щоб налагодити гарні стосунки з учителем? Так, і це дійсно важливо. Але це ще не все.

 

Що може батьківський комітет?

 

1. Допомагаючи вчителеві проводити дитячі свята, організовувати для дітей цікаві екскурсії та виїзди за місто, батьки сприяють тому, щоб клас був дружним, не розподілявся на ворожі групи.

2. Від батьків залежить вибір додаткових занять, які проводитимуться в школі. На прохання батьків адміністрація школи може запросити педагога, який організує театральну студію, займатиметься з дітьми додатково бальними танцями, спортивною боротьбою або поглибленим вивченням іноземної мови.

3. Батьки можуть багато що зробити для того, щоб клас був затишним, щоб дітям у ньому було зручно навчатися.

4. Батьки мають стежити за харчуванням, яке діти одержують в школі, і за необхідності висувають вимоги до адміністрації школи, районного відділу освіти.

5. Батьки повинні негайно звертати увагу адміністрації школи на випадки крадіжки, здирства, залякування та інші кримінальні явища в середовищі дітей.

6. Батьки також можуть вплинути на атмосферу, що склалася в класі.

Звісно, все це – додаткова робота. Але це робота в ім'я благополуччя наших дітей. І до речі, ваша дитина зможе пишатися результатами вашої праці, ви дасте їй найважливіші уроки серйозного і відповідального ставлення до справи.

Їй буде приємно думати і говорити: «Це вікно вимила моя мама. Цю екскурсію організував мій тато». Заради цього варто згаяти час і докласти зусиль.

 

 

ДО УВАГИ БАТЬКІВ!

  На офіційному сайті Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі розташований  цікавий та дуже необхідний матеріал для батьків. Пропонуємо вам ознайомитися з деякими рекомендаціями. Більш докладно з матеріалами ви можете ознаомитися на офіційному сайті: www.moral.gov.ua

  З високими темпами розвитку науково-технічного прогресу, зокрема, електронної техніки та можливостей обміну інформацією постало питання захисту дітей від інформації, яка несе загрозу морально-психічному здоров’ю

   Працівниками Національної комісії проводиться робота щодо виявлення цієї інформації у засобах масової інформації на будь-яких носіях, в тому числі, розповсюдження її за допомогою мобільних телефонів та всесвітньої мережі Інтернет.

Забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка:

 • пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;

 • пропагує фашизм та неофашизм;

 • принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою;

 • пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь;

 • принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;

 • пропагує невігластво, неповагу до батьків;

 • пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

CПОСОБИ СКАЗАТИ ДИТИНІ

«Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ»

-  краще, ніж я очікував;

 - краще, ніж усі, кого я знаю;

 - саме на це ми давно чекали;
 - це зворушило мене до глибини душі;
- ще краще, ніж колись;

 - для мене важливо все, що тебе хвилює, тривожить і радує;

 - у тебе виходить дедалі краще;
 - молодець;

 - добре;

 - дивовижно;

 - чудово;

 - прекрасно;

 - грандіозно;

 - незабутньо!

 - разюче;

 - дотепно;

 - талановито;

 - незрівнянно;

 - гарно;
 - вже краще;

  - як у казці;

 - відмінно;

 - дуже чітко;

 - яскраво;

 - виразно
 - дуже ефектно;

 -чудовий початок;

 - ти просто диво;

 - ти на правильному шляху


Здорово! Ух!!! Вітаю!
Ти сьогодні багато зробив.
Для мене немає нікого кращого за тебе.
Навчи мене робити так само.
Ти в цьому розібрався.

Ти спритно це робиш.
Це саме те, що треба.
Отут мені без тебе не обійтися.
Я знав, що тобі це під силу.
Ти мені потрібен саме такий, який є.
Ніхто не може замінити для мене тебе.
Я пишаюся тим, що тобі це вдалося.
Я просто щасливий!


Я сам не зміг би зробити краще.
Для мене дуже важлива твоя допомога.
Працювати з тобою — просто радість!
Ти мені необхідний.
Я тобою пишаюся! 

 «ЗОЛОТІ ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ "ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ"

ДЛЯ БАТЬКІВ

(від американського психолога доктора Віктора Клайна):

1. Не марнуйте часу дитини.


Створивши сприятливе середовище можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку маляти на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць, якщо життя дитини нудне, одноманітне, безрадісне. Тому не гайте часу. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче.

2. Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним на роботі, при виборі друзів, у сім'ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежать від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків (дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх (не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість (одяг, манери); можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній (як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

Телевізор, відео, ПК, як злі чарівники, здатні красти в неї години, дні й роки. За соціологічними даними маля перебуває перед блакитним екраном в середньому 50 годин на тиждень. Отож на час вступу до школи витратить на сидіння біля екрана часу більше, ніж студент коледжу на чотирирічне навчання. Перегляд телепередач гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отож з часом у дитини можуть виникнути ускладнення при спілкуванні. “Телемани” стають червоними, їхні дії визначаються миттєвою реакцією, завдаючи шкоди осмисленню та обговоренню події. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читанням, корисною домашньою роботою тощо.

5. Виховуйте відповідальність, порядність.

Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що — погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

6. Навчити дитину шанувати сім'ю.

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Гармонійне сімейне життя – це, насамперед, рівноправ’я у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання робити для неї добро, ніжність та взаємна повага. Добрі стосунки, любов і повага в сім'ї виховують краще за будь-які лекції.

7. Подбайте про гарне оточення дитини.


Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянди. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким товаришують ваші діти, поцікавтеся репутацією школи, яку вони відвідують

8. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож, подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, допоможіть заповнити їхнє життя цікавими й корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху. Хай вчаться долати труднощі, впевняться, що можуть впоратись з будь-якою справою. Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю

9. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, нехай вчаться на власних помилках. Треба, щоб вони якнайчастіше брали участь у сімейних нарадах. Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, що в них добре виходить. Спілкуйтеся з дітьми! Якщо у важку хвилину ви опинитеся поруч як друг, а не бос, (так найчастіше буває вдень), дитина, можливо, довірить вам болючу таємницю і прислухається до ваших порад.

10. Будьте вимогливими.

Діти із високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватися порядку в домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.

 

 

Сім батьківських заповідей

 

1. Не вважайте дитину своєю власністю - вона Божа.

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху.

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете. Допоможіть їй стати собою.

4. Запам'ятайте: найголовніший ваш обов'язок - розуміти і втішати. Ви - не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і в п'ять, і в п'ятдесят років.

5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина та доньки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

 

6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

7. Не очікуйте від дитини вдячності: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам

Діти в Інтернет

   Проблема безпеки дітей в мережі Інтернет вже не здається Україні такою далекою. Ніхто не може заперечити, що на сьогоднішній день вона постала особливо гостро.

   Відомо, що підлітки у період заниженої самооцінки шукають підтримки серед своїх друзів, а не у родинному колі. Старші підлітки, бажаючи незалежності, мають потребу ототожнювати себе з певною групою й схильні порівнювати цінності своєї сім’ї та своїх товаришів.

 

Що роблять підлітки в он-лайні

   В он-лайні підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в он-лайнові ігри. За допомогою пошукових серверів підлітки знаходять інформацію будь-якого змісту та якості в мережі Інтернет. Більшість підлітків реєструються у приватних чатах та спілкуються на будь-які теми, видаючи себе за дорослих. Хлопці в цьому віці надають перевагу всьому, що виходить за межі дозволеного: брутальний гумор, насильство, азартні ігри, еротичні та порно сайти. Дівчатам, які мають занижену самооцінку, подобається розміщувати провокаційні фото, вони схильні на фривольні розмови, видаючи себе за дорослих жінок, в результаті чого стають жертвами сексуальних домагань.

Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет

 Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

 • розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;

 • поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;

 • цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;

 • вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;

 • наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;

 • навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;

 • контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

 • цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;

 • навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;

 • переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;

 • інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;

 • розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

 Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет, це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.

 Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

 *Батьківський контроль у Windows Vista

 З появою нової операційної системи Windows Vista, до складу якої увійшли засоби батьківського контролю (Parental Control), з’явилась можливість легко контролювати отримання дітьми інформації і забезпечити їх захист під час роботи на комп’ютері.

 За допомогою засобів батьківського контролю є можливість встановити:

 • обмеження часу, який дитина проводить за комп’ютером;

 • обмеження часу, протягом якого діти можуть входити у систему, зокрема, дні тижня і години, коли доступ дозволено (в інший, не зазначений Вами час, діти не зможуть користуватися комп’ютером. Якщо дозволений час закінчиться, а дитина ще працює за комп’ютером, відбудеться автоматичний вихід із системи;

 • обмеження доступу дітей до мережі Інтернет за допомогою веб-фільтра батьківського контролю.

 Завдяки спеціальному веб-фільтру Ви одержуєте можливість встановити низку обмежень на доступ дітей до мережі Інтернет, зокрема:

 • заборонити доступ до окремих ігор (ви можете блокувати ігри на підставі вікової категорії та оцінки вмісту, а також заборонити доступ до певних ігор);

 • обмежити активність в мережі Інтернет (ви можете блокувати доступ до веб-сайтів, обираючи рівень обмеження об’єму інформації; вказати, яку інформацію за тематикою та змістом фільтри пропускатимуть, а яку блокуватимуть; заблокувати або дозволити доступ до окремих веб-сайтів; заборонити або дозволити завантаження файлів);

 • заборонити використання окремих програм.

 Більш детально з можливостями веб-фільтра батьківського контролю можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Майкрософт.


Як оцінити батькам шкільні успіхи своїх дітей?


У стосунках зі своїми дітьми батькам необхідно зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомагати їм емоційно подолати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками.Похвала їм необхідна, але й треба вказувати на помилки, недоліки, неточності. Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1.Заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два… десять… Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину , співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздаратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.

Правило 2.Не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо від дитини негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її вона вчиться, але стає зубрилкою й ненавидить учіння, школу, а може й … вас.

Правило 3.Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?.. Вони вас засмучують… та й годі.

Правило 4.Не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5.Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6.Вибирайте найголовніше. Порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказування.

Правило 7(головне).Хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8(найважче).Оцінка має порівнювати сьогоднішні її успіхи з учорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана.

Правило 9.Не скупіться на похвалу. Будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Немає такого двієчника, якого немає за що похвалити.

Правило 10.Визначте у мірі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себеі і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, еі відчуття повної невдачі.

Правило 11.Ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, й вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, яку складно досягти.

Правило 12.Не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити успіхи в навчанні. В багатьох випадках така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не дуже запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати,бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.

Щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Вміння себе оцінювати – необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.

ine-height: normal;background:white'>12.

 


Загальні психолого-педагогічні рекомендації батькам

 

1.     Любіть свою дитину такою, якою вона є, не за її досягнення та успіхи.      

 2. Ніколи не порівнюйте її з іншими дітьми. Не хвилюйтеся, якщо інша дитина може робити те, чого ваша поки що не вміє. Порівнюйте її з самою собою (такою, якою вона була вчора і стала сьогодні).

 

 3. Не слід постійно турбуватися про дитину, намагатися повністю оберігати її від можливих небезпек, які часто придумані вами. Сподівайтесь, що вона зможе самостійно подолати життєві труднощі. Наслідування дорослим - важливий елемент у вихованні. Воно допомагає розвинути працелюбність і самостійність. Якщо ви, стираючи пил, дасте ганчірку синові, він також працюватиме. Якщо миєте підлогу, запропонуйте доньці маленьку щіточку, і вона допоможе вам. Наслідуючи дорослих, діти починають вважати себе повноправними членами сім'ї і стають відповідальнішими.

 

 4. Не сваріть, а тим більше, не ображайте дитину в присутності чужих людей. Поважайте її почуття і думки. На скарги з боку оточуючих відповідайте: "Дякую, ми вдома обов'язково поговоримо на цю тему"

 

 5. Навчіть дитину розповідати про свої проблеми. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, які виникають з однолітками і дорослими. Щиро цікавтесь її думкою, тільки таким чином ви зможете сформувати у неї правильну життєву позицію.

 

 6. Постійно спілкуйтеся з дитиною. Стосунки з дитиною мають будуватися на довірі. Нехай вона розповість вам, як провела день, з ким гралася, що відбувалося в школі і т.д. Слухайте уважно, запитуйте, щоб дитина відчувала, що це вам дійсно цікаво.

 

 7. Допомагайте дитині виконувати те, чого вона не вміє робити сама. Ніколи не уникайте від виконання її прохання, говорячи: "Я теж цього не вмію робити".

 

 8. Ніколи не бийте дитину - це хибний метод виховання. Ним ніби вчите її: "Якщо ти розгніваний - бий, не думаючи". Дорослі застосовують його, коли не можуть або не хочуть знайти мирний шлях уладнати конфлікт. У більшості випадків побиття не дає бажаних результатів, а лише робить дитину агресивною. Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

 

 9. Не розхвалюйте дитину, але й не забувайте її заохочувати, коли вона цього заслуговує. Головне — оцінити зусилля дитини, а не хваліть її саму, характер. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю, а не відкуповуйтесь такими заохоченнями, як купівля нової іграшки або солодощів. Пам'ятайте, що похвала, як і покарання, має відповідати вчинкові. Реакція дитини на перебільшену похвалу частіше така: "Якщо вони думають, що я такий розумний, хоча і зробив дуже мало, то вони дурні".

 

 10. Навчіть дитину робити аналіз своїх помилок і результат роботи над ними.

 

 11. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час для харчування, сну і виконання домашніх завдань, прогулянок і відпочинку має відповідати цьому розпорядку.

 

 12. Не намагайтеся все зробити за дитину, дайте їй певну свободу, аби вона могла відкрито діяти. Пам'ятайте, що дитина потребує не стільки самостійності, як права на неї.

 

 13. Проводьте разом з дитиною вільний час. Заохочуйте дитину до обговорення сімейних проблем, вислуховуйте і обговорюйте її думку.

 

 14. Допомагайте дитині розвинути її здібності.

 

 15. Не будуйте взаємостосунки на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, то запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз - фундамент поважного ставлення до вас тепер і в майбутньому.

 16. Будьте терплячими стосовно вашої дитини. Намагайтесь відповідати на всі її запитання і ніколи не кажіть, що вона багато запитує.


ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ

«Тілесні покарання – хибний спосіб виховання»


Караючи дитину «під гарячу руку» ви демонструєте гірше володіння собою, аніж вимагаєте цього від дитини, роблячи це не для виправлення дитини, а щоб розрядити нервову напругу. Слід пам’ятати, що ми не можемо дати дітям більше, ніж маємо самі.

· Показуючи при дітях гірші риси свого характеру, ви подаєте їм поганий приклад.

· Тілесні покарання вимагають від батьків менше розуму та здібностей, ніж будь-які виховні заходи.

· Поведінка дитини буде непередбаченою, вона не буде розуміти та приймати закони моралі.

· Ляпаси можуть лише утвердити, але не змінити поведінку дитини.

· Задача дисциплінарної техніки – змінити бажання дитини, а не лише її поведінку.

· Покарання примушують дитину побоюватись втратити батьківську любов. Вона почуває себе знедоленою та починає ревнувати до брата чи сестри.

· Часті покарання спонукають дитину зоставатися інфантильною.

· У покараної дитини може виникнути вороже почуття до батьків. І щойно в ній поєднаються два почуття – любов та ненависть, як зразу виникає внутрішньо особистісний конфлікт.

· Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур’я.

· Говоріть з дитиною так, щоб не залишалось жодного сумніву в тому, що ви керуєтеся турботою і тривогою за неї, а не бажання відмахнутися, образити.

· Будьте навіть у дрібницях до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності діти помічають дуже добре.

· Не забувайте поділитись зі своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

· При можливості доцільно замінити покарання на:

1. терпіння (це найбільша доброчесність, яка може бути в батьків);

2. пояснення (поясніть дитині, чому її поведінка неправильна, при цьому будьте по-можливості стислі);

3. відволікання (постарайтесь запропонувати вашій дитині щось більш привабливе, аніж те, що їй заманулося);

4. заохочування (це більш ефективно, ніж покарання).

За навчальним виданням: Батьківські збори. 5-9 класи. Розробки заходів. / Упоряд. О.В. Гноінська. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок» 2008, с. 40-42.

 

 

АБЕТКА ДЛЯ БАТЬКІВ


"НАВЧАЄМО ДИТИНУ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ" 


Адресу будинку, в якому проживаєте, та номер телефону мами й тата вивчіть зі своєю дитиною з раннього віку.

Будьте терплячі, навчайте дитину! Вона має бачити у вас уважного та товариського вчителя.

Вірогідність травматизму дитини в побуті знизиться, якщо не пошкодуєте часу показати їй, як правильно виконувати домашні справи.

Гидкий, брудний одяг – за ним іноді дитина приховує забиття живота або навіть пошкодження внутрішніх органів. Іноді діти, щоб уникнути покарання, приховують факт травми, що з ним трапилась. Тому, перш ніж покарати дитину за брудний одяг, дізнайтеся, що з нею трапилося.

Дозований досвід – це виховний прийом, коли дитині дають змогу переконатися, що водою та праскою можна обпектися, голкою – вколотися тощо. Це дасть змогу дитині уникнути багатьох помилок.

Елементарні правила безпеки дадуть змогу дитині уникнути складних ситуацій. Пам ‘ятайте, що заборони необхідно обґрунтовувати.

Живі домашні істоти можуть нанести травму дитині. Тож навчайте дітей бережно та дбайливо доглядати за ними, уникати небезпечних дій.

Захищайте своїх дітей, поки вони не подорослішають та зможуть захищати себе самостійно.

Іграшки та особисті речі дитини має тримати в порядку; привчайте дитину тримати в порядку своє робоче місце – це не лише для чистоти, а й для безпеки.

Кислоту, лаки, розчинники та іншу побутову хімію не слід тримати в посуді від напоїв, їх потрібно зберігати подалі від дітей.

Ліки, навіть вітаміни, можуть бути небезпечними для дітей. Тож дозуйте їх вживання дитиною, дотримуючись інструкцій та рекомендацій лікаря.

Мультфільми та дитячі телепередачі є джерелом для поглиблення знань дітей щодо правил безпечної поведінки. Обговорюйте з дітьми ситуації, у які потрапляють телевізійні герої, і спонукайте робити висновки.

Не захоплюйтеся наведенням дитині прикладів небезпечних ситуацій, що трапилися з її друзями чи іншими дітьми. Це може викликати у дитини страхи.

Особливо важливо навчати дитину безпечної поведінки на власному прикладі. Діти копіюють вашу поведінку – не забувайте про це.

Програми з безпеки життєдіяльності для дорослих не рекомендовано дивитися дітям, тому що вони подекуди містять кримінальну статистику, що нашкодить психіці дитині.

Ріжучі та колючі предмети зберігайте в спеціально відведеному місці та навчайте дітей користуватися деякими з них у вашій присутності.

Сірники та запальнички – це не іграшки для дітей. Тож не залишайте їх у доступних для дітей місцях.

Телефони екстрених служб дитина має знати напам’ять. Запишіть їх та розмістіть біля телефонного апарата.

Упевненість, коли виходити з дому ненадовго, що ваша дитина зайнята цікавою грою і не буде шукати собі інше заняття, що може бути небезпечним.

Факти, коли діти випадають із вікон та балконів, переконують, що вікна мають бути надійно зачинені, коли в кімнаті граються діти.

Холодна вода – ваш надійний помічник у випадку, якщо дитина забилася, обпеклася або порізалася.

Цінуйте у своїй дитині впевненість та самостійність.

Часто надмірна опіка не дає дітям змоги орієнтуватись у правильності прийнятого рішення в певній ситуації.

Широко використовувати електроприлади діти можуть з чотирирічного віку, однак лише з вашого дозволу та у вашій присутності.

Щітка, мило та зубна паста мають бути «друзями» дитини з раннього дитинства.

Юні дослідники – це чудово, але ліпше, коли діти вивчатимуть механізми та проводитимуть досліди разом з дорослими або під їх наглядом.

Ясно, чітко, зрозуміло пояснюйте дитині правила поведінки, а головне – дотримуйтеся їх самі. 

ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ!


ЯК ДОПОМОГТИ СВОЇЙ ДИТИНІ?

Шановні батьки, психологічна підтримка - це один із найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО.

Досить часто ми створюємо ситуацію залежності у вашої дитини, на кшталт, - «якщо ти …, то…», нав’язуємо нереальні стандарти, суперництво із ровесниками, - «подивись, як інші стараються…» тощо. 

Водночас справжня  підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей та  позитивних сторін дитини.   

Підтримувати свою дитину - значить вірити в неї.
       Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо.  Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій тощо..


Пам'ятайте основні правила психологічної підтримкиякі є особливо важливими в період підготовки до іспиту:

  • Приділіть дитині увагу (цікавтеся її настроєм, станом здоров'я, проявляйте турботу про її потреби).
  • Забезпечте Вашій дитині місце для роботи, прослідкуйте, щоб ніхто із домашніх їй не заважав.
  • Контролюйте режим підготовки випускника, не допускайте перевантажень, пояснюйте, що обов’язково необхідно робити перерви, змінювати види занять.  
  • Ранкова зарядка, спорт, прогулянки не повинні бути виключеними зі щоденного графіка під час підготовки до здачі тестів.
  • Зверніть увагу на харчування дитини. Подбайте, щоб вдома була поживна і різноманітна  їжа, що забезпечить збалансований комплекс вітамінів ( такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку).  При цьому не зловживайте солодощами і борошняним виробами.
  • Залиште для дитини на період іспитів мінімальний перелік домашніх обов'язків, давайте їй зрозуміти, що оберігаєте її.
  • Допоможіть дитині розподілити час підготовки відповідно до певних тем. Дуже важдливо для дитини навчитися робити певні схематичні нотатки, візуально впорядковувати матеріал. Основні формули, положення можна виписати на листочки і повісити у різних куточках  вашого дому.
  • Придбайте різноманітні тренінгові матеріали по тестуванню (збірники тестів.). Велике значення має щоденне тренування дитини практично працювати із тестами.
  • Вчіть дитину правильно орієнтуватися у часі і розподіляти свій час.
  • Виражайте готовність допомогти і допомагайте в різних питаннях підготовки.
  • Розказуйте про свій досвід здачі іспитів, де це доречно. Розкажіть, що ви відчували перед іспитами. Водночас, не видавайте свого хвилювання перед днем здачі тестів і не переносьте тим самим своє хвилювання на дитину.
  • Прагніть виражати впевненість у силах, не лякайте провалом. Не переживайте за кількість балів, які дитина отримає після тестування. Дитина повинна знати, що кількість балів не завжди осточний і кінцевий вимір її можливостей.
  • Дайте дитині напередодні тестування можливість повноцінно відпочити і добре виспатися. І пам'ятайте, що найголовніше - понизити напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

Поради батькам випускників

 

1. Контролюйте, скільки спить ваш син чи донька. Регулярне недосипання небезпечне для психіки, послаблюється імунітет і загострюються хронічні захворювання дітей.
2. В екзаменаційний період дуже важливе харчування випускників. Воно має бути повноцінним. Підліткам слід давати продукти, які містять вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. У натуральному вигляді є в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхах.
3. Споживання на добу до 8 склянок рідини позитивно впливає на організм. При цьому корисно пити звичайну воду, натуральні соки. Вживання кави не підвищує працездатності, а підсилює стрес, викликає сильну сечогінну дію, що призводить до зневоднення організму і підвищеної роздратованості.
4. Звертайте увагу на посуд, з якого їдять ваші діти. Краще, аби він був золотавий. Цей колір заспокоює нервову систему, концентрує увагу, покращує настрій і пам'ять.
 
5. Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, переймайтеся їхніми проблемами, допомагайте вирішувати їх. Займіть позицію «друга» у відносинах з дітьми.
6. Постарайтеся, щоб у родині панував спокій, порозуміння. Розв'язання конфліктів залиште на потім.
7. Вірте у свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.

Успішне складання ЗНО — свято не тільки для дитини, але й для всієї родини. Не сприймайте відмінний результат як належний і єдиний можливий, у будь-якому разі порадійте з дитиною. Незадовільний результат — це не трагедія, це досвід. Не вішайте ярлика «нездара» на свою дитину. Обговоріть те, що трапилося, і врахуйте цей досвід.
 

По суті, ваші діти не просто складають іспити з навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуванням характеру, сили волі, уміння потрібної миті проявити себе, показати свої досягнення в певній галузі, уміння не розгубитися, упоратися із хвилюванням — цього неодмінно треба вчити та вчитися.
 



Поради батькам, що допомагають дітям учитися


• Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій.
• Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання.
• Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і незначного просування або навіть деякого регресу вашої дитини.
• Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних можливостей.
• У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу.
• Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко регламентовані, повторювані, монотонні заняття.
• Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку. 
• Більшість дітей - "звичайні". Не робіть зі своєї дитини вундеркінда, окреслюючи непосильні вимоги, орієнтуючи на недосяжні еталони. Дитина повинна частіше відчувати задоволення від того, що вона щось може, ніж тривожитись з приводу того чого не може зробити.
• У різних дітей - різні здібності (розумові, художні, математичні, організаційні, вольові, чуттєві). Здібності треба розвивати! Але ваше перше завдання - визначити оптимум вашої дитини. 
Не орієнтуйте навіть найбільш здібну дитину на винятковість! На цьому шляху її чекає розлад із самою собою, бо завжди поруч знайдеться хтось більш обдарований працелюбний. 
Здійснитися в житті може лише активна дитина, Виховуйте людину дій , вчинку.
• Дозволяйте дитині ризикувати. Залишайте за дітьми право на помилки, але вчіть самостійно їх виправляти.
• Не повчайте у незнанні! Правильно виховувати може лише той, хто знає дитину - розуміє її чесноти і вади, відчуває її настрій, добре орієнтується в її інтересах, смаках, цінностях, звичках, здібностях.
• Не змішуйте поняття "хороша" і "зручна" дитина! Хороша живе своїми думками і почуттями інших (тобто самостійна і чуйна). Зручна - це дитина, яку дорослі «пристосували» до себе - слухняна, підкоряється вимогам. безвольна.
• Викорініть із своєї практики вираз: "Роби, раз я вимагаю". Замініть цю форму вимоги іншою: "Роби, тому що цього не можна не зробити". Зростаючи, особистість повинна звикнути до виконання вимог не на догоду зовнішньому розпорядженню, а тому, що вони розумні, доцільні...
• Довіряйте дитині. Людина, яка виростає у довірі, йде по життю спокійно, зона відкрита, товариська, доброзичлива. Будьте терплячими! Ставтесь терпляче до дитячих проявів: процес розвитку є випробуванням не лише для дорослих але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю.
• Ніколи не кажіть, що за всіма життєвими проблемами не лишається часу на виховання дитини. Ви виховуєте її щоденно своїм ставленням до життя, системою своїх цінностей, своїми виборами. Ви виховуєте дитину своєю присутністю, поглядом, жестом, посмішкою...
• Будьте відповідальними! Безпечність - механізм, який продукує борги перед долею дитини, перед її теперішнім і майбутнім. Відповідальний вихователь передбачає наслідки своїх слів, своїх діл. 
Оцінюючи результат, вчинок, властивість дитини, вказуйте не лише на те, чим ви незадоволені, а скоріше на те, що вам подобається в ній, Не порівнюйте її з одноклассниками, з братиками чи сестричками. Діти усі різні!
• Порівнюйте дитину в її динаміці - якою вона була вчора, якою є сьогодні, якою може бути завтра. Тобо порівнюйте зростаючу особистість
із самою собою.
• Не ставтесь до дитини зневажливо. Зростаюча особистість повинна відчути свою значущість, навчитись поважати себе. Тільки за цієї умови з неї виросте людина з почуттям власної гідності, яка поважає тих, хто її оточує.

 


Підлітковий вік - випробування для батьків


Підліток — це хлопчик або дівчинка 12–16 років, перехідного віку від дитинства до юнацтва. Таке, здавалося б, абсолютно лаконічне визначення пропонує тлумачний словник. Чому ж психологи визначають підлітковий вік як найскладніший і найвідповідальніший період у формуванні й розвитку особистості?

Психічна неврівноваженість, різкі зміни настрою, дратівливість, тривожність, скутість, сором’язливість — усі ці риси, виявляючись у підлітковому віці, ускладнюють стосунки дитини з батьками й однолітками. Якщо ми всі вихідці з дитинства, а відповідно — й родом із підліткового віку, то чому ж виникає те споконвічне нерозуміння? Як подолати бар’єр між дитиною й світом дорослих? Відповіді, виявляється, зовсім прості.


Неформальне спілкування

 в підліткових та юнацьких групах


Потреба у спілкуванні в підлітковому та юнацькому віці дуже велика.

Часто виникають спонтанні групи, рівень згуртованості яких не

поступається рівневі організованого колективу. Структура стихійних

груп спілкування і ступінь їх згуртованості визначаються рівнем

розвитку взаємовідносин між юнаками й дівчатами. У підлітків

первинними осередками спілкування є одностатеві групи хлопців

і дівчат; потім дві такі групи, не втрачаючи внутрішньої спільності,

утворюють змішану компанію; пізніше всередині цієї компанії

утворюються пари з юнаків і дівчат. На основі взаємного потягу,

ще пізніше, у віці 19–20 років, такі пари стають стійкішими,

а попередня велика компанія розпадається або відходить на задній

план. Звісно, ця схема не універсальна, вона має багато варіантів.

І вуличне спілкування, і спонтанні юнацькі групи тісно пов’язані

з особливостями юнацької субкультури. За всієї її розпливчастості

вона має декілька постійних компонентів: специфічний набір

цінностей і норм поведінки, смаки, одяг і зовнішній вигляд;

почуття групової спільності й солідарності; характерну манеру

поведінки, способи спілкування, залицяння і т. ін.

У юнацьких захопленнях проявляється та реалізується надзвичайно

важливе для формування особистості почуття належності: аби бути

цілком «своїм», необхідно виглядати «як усі» і розділяти загальні

захоплення. Мода, скажімо, є засобом самовираження, комунікації,

ідентифікації. Нарешті, засіб набуття статусу у своєму середовищі:

оскільки норми і цінності юнацької субкультури є груповими,

оволодіння ними (наприклад, уміння розбиратися у футболі чи

рок-музиці) стає обов’язковим і служить способом самоствердження.

 

Перехідний вік:

що, куди і як переходить?


Емоційне збудження в підлітковому віці підвищене, це пов’язано з гормональною й фізіологічною перебудовою організму, бурхливими психічними процесами, які відбуваються в головному мозку. Неочікувано для молодої особи відбувається відкриття свого внутрішнього світу, пізнання самої себе.

З одного боку, це радісні й бентежні події, але водночас вони

викликають багато тривожних і навіть драматичних переживань, відчуття стурбованості, внутрішньої порожнечі, яку потрібно чимось заповнити, потребу в спілкуванні.

Посилюються вимогливість до вибору друзів і потреба в усамітненні, виникає питання про сенс життя. Не дають спокою підліткам і думки про їхню зовнішність.

Надто низький чи високий зріст, непропорційні кінцівки, довгий ніс, завеликі вуха, поява вугрів на шкірі — можливі причини для незадоволення собою: їх безліч, що зумовлює справжні трагедії. Підліткам здається, що природа знущається над ними саме тоді, коли хочеться подобатися представникам протилежної статі.

Невдоволення собою зумовлює специфічну підліткову сором’язливість, часто стає приводом для непередбачуваних учинків. Суттєві відхилення у фізичному розвитку від заведених серед однолітків стандартів призводять до заниженої самооцінки, невпевненості в собі, безпорадності, розвитку комплексу меншовартості.

Ці типові проблеми підліткового віку сходять лавиною на вразливу психіку ще майже дитини, викликаючи зміни в її поведінці й нерозуміння, ба навіть роздратування в батьків.



«Найголовніше — погода в домі"


Особливості характеру підлітка є віковими й залежать від

стосунків родини. У деяких сім’ях підлітковий період проходить

безболісно, тобто батьки навіть не помічають, що дитина

змінилася. Це такі сім’ї, в яких дитина «співіснує» з батьками

на правах партнерства, які вільні від авторитаризму, а також

де немає такого стилю виховання, як потурання (коли батьки

зайняті виключно собою або роботою, а життя дитини проходить

повз їхні інтереси). Якщо батьки інтегровано підходять до

процесу виховання, підтримують дитину, завжди відповідають

на запитання, підлітковий вік «нащадків» протікає спокійно й

гармонійно.

У сім’ях з авторитарним стилем виховання, якщо батьки не

дають дитині можливості розвиватися самостійно, не

допомагають, а лише намагаються своїми вказівками чи

насильницькими методами вплинути на підлітка, дитина

починає протестувати. Таким чином, актуалізуються певні

захисні механізми, протест супроводжується дистанціюванням

від батьків. Як відомо, на кожну дію є своя протидія. Цей закон

фізики спрацьовує і в психології.

Відчуваючи із боку батьків тиск, дитина намагається

протистояти. Агресивність підлітка — також захисна форма

поведінки: тут дитина виступає не проти когось із членів

родини, а безпосередньо проти стосунків, які зумовлюють

конфлікт.

У підлітковому віці починає формуватися характер.

Відбувається загострення чи виокремлення основних рис

людини. Дуже важливо, щоб ці риси сформувалися правильно,

саме тому найголовніше — це теплі, приязні стосунки в родині.

Підліток потребує довіри, а також можливості обирати,

 

тому необхідно дати дитині шанс піти своїм шляхом.

 

 

 


                       Діяти слід швидко


Якщо ваша дитина стає роздратованою, коли ви намагаєтесь

відвернути її від комп’ютера, то це вже тривожний сигнал.

Агресія й небажання контролювати свої емоції — це головні симптоми

комп’ютерної залежності.

Як правило, дитина не хоче відволікатися від комп’ютерних ігор

 і роботи з комп’ютером, витрачає чималі суми на постійне оновлення

програмного забезпечення (зокрема, ігор), нехтує здоров’ям,

особистою гігієною і сном. І все це заради перебування в Мережі.

Ваше чадо повністю забуває про свої домашні обов’язки і навчання.

Воно має одне бажання, яке годі подолати,— якнайдовше посидіти

перед монітором.

Якщо дитина стає залежною від комп’ютерних ігор або Інтернету,

головними «лікарями» для неї стають батьки. Психологи радять

правильно розплановувати вільний час дитини, створюючи

своєрідний режим.

Необхідно навчитися непомітно для вашого чада контролювати

кількість часу, проведеного перед монітором.

У дитини має бути чіткий щоденний графік.

Однак вона не повинна здогадуватися, що складаєте й контролюєте

його саме ви.

Найкращий варіант — знайти для сина чи доньки цікаве заняття, хобі.

Це можуть бути танцювальні гуртки, спів, гра на музичних

інструментах,

спортивні секції тощо. Головне — дитині має бути цікаво в колективі,

цікаво спілкуватися з реальними людьми. Для розвитку всіх

частин мозку дитині потрібно якомога більше писати, читати,

спілкуватися з однолітками.

Деякі комп’ютерні ігри перетворюють дітей на віртуальних кілерів.

Адже виробники ігор, як правило, пропонують користувачам

ігри-«стрілялки», ігри-пригоди, де необхідно вбивати противників,

грабувати їх, бити.

Це притуплює почуття гуманності, поваги до життя інших.

Дитина стає «комп’ютерним убивцею», адже постійно перебуває

в ролі персонажа, що чинить насильство.

Спроби заборонити комп’ютерні ігри часто супроводжуються агресією

з боку дитини. Батьки повинні відволікати своє чадо від згубних ігор,

але в жодному разі не робити це примусово. Дитяча психіка

дуже вразлива й на будь-які примусові дії реагує негативно.

Іноді дитині просто не приділяють належної уваги й вона починає

шукати спілкування в Мережі.

Головне завдання для батьків — постійно стежити за розпорядком

дня дитини, контролювати час, проведений перед монітором.

Якщо ж перші симптоми комп’ютерної залежності вже з’явились,

слід негайно звернутися до психолога або до психотерапевта.

Цікавий факт. Перша комп’ютерна гра «Зоряні війни» з’явилася

1962 року.

Під час гри користувачі відбивали астероїди й напади ворожих

космічних

кораблів. Наступні види ігор надійшли в продаж 1970 року.

Це були так звані пригодницькі ігри, ігри-головоломки,

ігри-«стрілялки» та ін.

 

 

 

 

Пам’ятка для батьків
Діти за комп’ютером: як уникнути комп’ютерної залежності

Діти, як найбільш активна і допитлива аудиторія, часто першими знайомляться з новими технологіями, такими як інтернет, випереджаючи в технічній освіченості батьків. У цьому звичайно є позитивний бік, але є і негативний, такий як можливість зіткнення з онлайн-насиллям, шахрайством, порнографією, наданням особистої інформації з метою злочинного використання її сторонніми людьми, виникнення інтернет-залежності.
Інтернет-залежність - нав'язливе бажання підключитися до Інтернету і хвороблива нездатність вчасно відключитися від Інтернету. У 2008 році вона була визнана офіційною хворобою. Основні психологічні симптоми інтернет – залежності:
• непереборне бажання зайти в інтернет;
 
• нездатність контролювати свій час в інтернеті;
• розумове виснаження, порушеня сну, концентрації уваги;
• відчуття спустошення, тривоги, роздратованості в періоди перебування поза інтернетом;
• дратівливість, депресія, нервовість, замкнутість. Вся енергія віддається спілкуванню в інтернеті.


До фізичних симптомів відносять:
- оніміння пальців руки, що тримає «мишку»;
- сухість та різь в очах;
 
- головні болі по типу мігрені;
 
- болі в спині;
- нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі;
- зневага до особистої гігієни.


Розвиток стадій залежності:
• На першій стадії це більш-менш легкий розлад. Через захоплення «новою іграшкою», людина перестає займатися усім іншим. Поступово віддаляється від родичів і друзів, залишаючи пріоритет за «усесвітньою павутиною». Як правило, користувач приховує від рідних, скільки часу він проводить на сайтах.
• На другій стадії симптоми наростають. Якщо людину силою відлучити від мережі, вона переживатиме почуття, схожі на муки наркомана, якому не дали чергову дозу. У користувача порушується увага, знижується працездатність, з'являються нав'язливі думки, безсоння, аж до повного відмовлення від сну, різко зростає потяг до стимуляторів - кави, сигарет, спиртних напоїв, наркотиків, причому деколи "на голку" сідають і ті, хто ніколи в житті наркотиків не пробував. До психічних розладів додаються головний біль, перепади тиску, ломить кістки.

• Третя стадія - соціальна дезадаптація. Користувач, вже не одержуючи задоволення від спілкування через Інтернет, всеттаки постійно «висить» на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів в навчанні і в сім'ї.
Мабуть, найбільше занепокоєння викликає "азартне" застосування Інтернету - з метою участі в аукціонах, виконання біржових операцій, гри у віртуальні казино.
 


За результатами Всеукраїнського соціологічного дослідження виявлено:
76% батьків не знають, які сайти відвідують їхні діти;
28% дітей готові надіслати свої фотокартки незнайомцям у Мережі;
17% без вагань повідомляють інформацію про себе і свою родину – адресу, професію, графік роботи батьків, наявність цінних речей в домі;
22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих;
28% дітей, побачивши в інтернеті рекламу алкоголю або тютюну, хоча б один раз спробували їх купити.
Згідно з нормами, визначеними Міністерством охорони здоров’я України, неперервне перебування за комп’ютером упродовж доби для учнів 8-10 класів не повинно перевищувати 30 хв. Загальний час використання комп’ютера з рідкокристалічним монітором за тиждень має обмежуватися для учнів 7-9 класів – 2,5 години на тиждень, для учнів 10-11 класів – 7 годин на тиждень.


Як убезпечити свою дитину в інтернеті:
• Комп’ютер слід розташувати в кімнаті загального користування;
• Розкажіть дитині про правила конфіденційності і поведінки в Мережі та її особисту відповідальність;
• Повідомте про ризики, яких вона може зазнати, відвідуючи інтернет;
• Намагайтесь бути ознайомленими з сайтами, які відвідує ваша дитина;
• Запропонуйте дитині альтернативні способи проведення дозвілля, приділяйте їй більше власного часу та уваги

 

 Славутський ліцей-інтернат

   


 

 



                                       ПОРАДИ  БАТЬКАМ

1. З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання, вранці будіть дитину з усмішкою та лагідним словом.
2. Не підганяйте, розраховувати час - це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили - провини дитини в цьому нема.
3. Обов'язково привчіть дитину вранці снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.
4. Давайте дитині в школу бутерброд, фрукти, вона в школі витрачає багато сил і енергії.
5. Привчайте дитину збирати портфель напередодні, ввечері перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань чи розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитися до своїх обов'язків і стане більш зібраною.
6. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застереження на кшталт: „ Дивись, поводь себе гарно!", „Щоб не було поганих оцінок!", та таке інше. У дитини попереду важка праця.
7. Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?", а краще запитайте: „ Про що нове ти сьогодні дізнався?". Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу питань, дайте їй можливість розслабитись, / згадайте як вам було важко після напруженого дня /. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй в цьому, вислухайте.8. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід звичний для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.
9. Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, хай заспокоїться, тоді вона сама розкаже.
10. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
11. Домашні завдання для 6-річних дітей протягом  року не задаються у відповідності до Наказу Міністра освіти та Науки України.
12. Протягом дня знайдіть / намагайтеся знайти / півгодини для спілкування з дитиною, а в цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує : головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

Бажаємо успіхів Вам та вашій дитині!

 

 

 

Ставши дорослими людьми, ми іноді зовсім по-дитячому побоюємося позбутися найулюбленішого задоволення, чогось дуже значущого. Захищаючись від можливих батьківських покарань, ми як і раніше стримуємо прояв радості і зберігаємо під великим секретом джерело насолоди. Раптом цим хтось скористається?

 

Згадайте, яким способом вас карали найчастіше:

 1) ставили в куток;

 2) годинами зі мною не розмовляли;

 3) застосовували тілесні покарання;

 4) обмежували свободу;

 5) позбавляли улюбленого зайняття;

 6) подовгу читали нотації;

 7) соромили при друзях і знайомих;

 8) обрушувалися з криками і лайкою;

 9) залишали без десерту і солодощів?

 

Як це потім відбилося на вашому характері? З яким почуттям ви згадуєте ці події?

 

Подивіться на дітей своїми дитячими очима. Лише після цього можна вирішувати, яке повинне піти покарання.

 

 Покарання дитини, якщо вже виникла в ньому необхідність, має бути коротким, адекватним і виразним відповідно до віку. Довгим, типу монотонних нотацій, воно бути не повинно, тому що дитина встигає забути, за що її покарали і встигає задуматися про ставлення до неї батьків.

 

 Можна коротко фізично припинити неправомірну дію, супроводжуючи суворим "небезпечно" або "боляче". Іноді це навіть може перейти в гру, але взагалі-то в покаранні не стоїть мета зіпсувати дитині настрій на весь день, а стоїть мета навчити правильній поведінці, уникати небезпек і шанобливо ставиться до оточуючих.

 

 Батьки повинні навчити дитину розуміти сенс "Чому це можна робити, а те - не можна", а не навчити беззмістовно боятися, що мати чи батько відлупцюють.

 

 Спробуйте не карати своїх дітей!

 

 За матеріалами: www.mumbaby.ru

 

 

Ставши дорослими людьми, ми іноді зовсім по-дитячому побоюємося позбутися найулюбленішого задоволення, чогось дуже значущого. Захищаючись від можливих батьківських покарань, ми як і раніше стримуємо прояв радості і зберігаємо під великим секретом джерело насолоди. Раптом цим хтось скористається?

 

Згадайте, яким способом вас карали найчастіше:

 1) ставили в куток;

 2) годинами зі мною не розмовляли;

 3) застосовували тілесні покарання;

 4) обмежували свободу;

 5) позбавляли улюбленого зайняття;

 6) подовгу читали нотації;

 7) соромили при друзях і знайомих;

 8) обрушувалися з криками і лайкою;

 9) залишали без десерту і солодощів?

 

Як це потім відбилося на вашому характері? З яким почуттям ви згадуєте ці події?

 

Подивіться на дітей своїми дитячими очима. Лише після цього можна вирішувати, яке повинне піти покарання.

 

 Покарання дитини, якщо вже виникла в ньому необхідність, має бути коротким, адекватним і виразним відповідно до віку. Довгим, типу монотонних нотацій, воно бути не повинно, тому що дитина встигає забути, за що її покарали і встигає задуматися про ставлення до неї батьків.

 

 Можна коротко фізично припинити неправомірну дію, супроводжуючи суворим "небезпечно" або "боляче". Іноді це навіть може перейти в гру, але взагалі-то в покаранні не стоїть мета зіпсувати дитині настрій на весь день, а стоїть мета навчити правильній поведінці, уникати небезпек і шанобливо ставиться до оточуючих.

 

 Батьки повинні навчити дитину розуміти сенс "Чому це можна робити, а те - не можна", а не навчити беззмістовно боятися, що мати чи батько відлупцюють.

 

 Спробуйте не карати своїх дітей!

 

 За матеріалами: www.mumbaby.ru

Шкідливі звички у дітей

 

На перший погляд здається, що "шкідливі звички" бувають тільки у дорослих. Але, на жаль, вони зустрічаються і у дітей. У дошкільному віці це, в основному, смоктання пальців, обгризання нігтів, висмикування волосся, погойдування з боку в бік, колупання в носі - такі дії відображають негативні почуття дитини. Якби йому вдавалося виявляти їх назовні - то він, можливо, кусався б, бився, ображав інших дітей, грубіянив. Шкідливі звички є проявом тієї ж самої енергії, тільки спрямованої всередину себе. Такі дітки рвуть волосся, гризуть нігті, писати по ночах або їм сняться кошмари.

Всі ці дії виникають не просто так і грають важливу роль для дитини - допомагають йому справитися з переживаннями. Це і незадоволеність, і злість, і занепокоєння. Позбутися шкідливих звичок важко, тому що такі дії приносять дитині задоволення і привертають увагу дорослих, якого йому може не вистачати.

Парадокс тут полягає в тому, що, якщо ви будете забороняти маляті ці дії, тобто намагатися прибрати звичку саму по собі, ви будете лише посилювати її. Більш того, якщо ви б'єте по руках, мажете пальці гірчицею - у малюка посилюється внутрішнє напруження. І навіть, якщо вам вдасться таким способом загасити одну звичку, дуже скоро в побуті дитини з'явиться інша, аналогічна. Підхід до шкідливих звичок повинен бути дуже тонким. На те, щоб впоратися з ними, потрібно багато часу і терпіння. На швидкий результат розраховувати не варто.

 

Що допоможе?

 1. Найголовніше (і саме складне) - зрозуміти, що символізує ця звичка, брак чого вона заміщує, що вона дає дитині (найчастіше це заспокоєння, вираз злості, залучення уваги або захист). І зробити так, щоб дитина не потребував в цьому й не задовольняв цю потребу поганою звичкою.

 2. Спробуйте приділяти дитині більше уваги. Знайдіть спосіб його заспокоїти, щоб йому не потрібно було робити це самому.

 3. Важливо, щоб коло дій, які ви забороняєте дитині, був невеликим. І щоб на заборонені дії завжди була одна і та ж реакція. Нехай у його житті поки буде якомога менше несподіванок.

 4. Спробуйте придумати нові цікаві заняття, які будуть доставляти задоволення вам обом. Краще, якщо вони не будуть пов'язані з відвідуванням людних місць, довгими переміщеннями. Чим спокійніше захоплення - тим імовірніше воно позбавить дитину від шкідливої ??звички.

 5. Треба сказати, що шкідливі звички - це сигнал якихось проблем в сім'ї. Тоді потрібно аналізувати ці ситуації, програвати їх, малювати, обговорювати, питати, які почуття вони викликають у дитини.

 6. Дитині шкільного віку добре б допомогти знайти друга, якщо його немає.

 7. Не можна карати за шкідливу звичку, соромити, занадто часто звертати на неї увагу. І взагалі, кожен раз, коли вам вдалося не стримати дитини, а відвернути, можна вважати маленькою перемогою.

 8. Добре б відмовитися від докорів, погроз, покарань.

 9. Не забороняйте злитися і навчіть дитину висловлювати свій гнів.

 10. Навчіть дитину радіти і отримувати задоволення від якихось інших речей, щоб це не було потрібно робити через шкідливу звичку.

 


 

          У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить підлітка і привчить до того, що зважати слід лише на силу.

 -  Не давайте обіцянок, які не можете виконати. Це похитне віру дитини у вас.

 -  Не виконуйте за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може й надалі використовувати вас як прислугу.

 -  Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.

 -   Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.

 -  Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.

 - Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.

 -   Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.

 -  Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.

 -  Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона говорить.

 -  Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини : вона не звертатиме на вас уваги.

 -  Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!

 -  Поява меншої дитини в родині може викликати кризу в житті старшої. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її нітрохи не менше, ніж молодшу.

 - Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.

 -   Не порівнюйте свою дитину з іншими, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитині певні якості, ставтеся до неї так, немов вони вже є.

     Пам’ятайте: перехід до середніх класів як подію можна образно порівняти з переходом когось із батьків на нову роботу або з опануванням незнайомого виду діяльності. І саме в такі непрості періоди від дорослих із більшим життєвим досвідом, виваженішими емоційними реакціями, набутим арсеналом прийомів пристосування до нових ситуацій потрібні теплота і співпереживання, вміння вислухати, зрозуміти, надати пораду. Адже вашій дитині і так нелегко. Але мине перший семестр, і за вашої підтримки життя дитини нормалізується.

 

 

 

10 правил, як зберегти у дитини інтерес до школи

 

          Більшість дітей приходить до школи з бажанням «добре вчитись». Здебільшого, якщо не в основному, подальші шкільні успіхи залежить від того, чи вдасться педагогам і батькам зберегти та зміцнити в дитини початковий інтерес до школи. Не секрет, що дитина, котра хоче вчитись, досягає набагато більших успіхів, ніж більш здібні однокласники, які вчаться без бажання.

 

         Чому діти байдужіють до школи? Однією з головних причин, що може спричинити зниження навчальної мотивації, є хронічне відчуття неуспіху, яке дитина переживає в процесі навчання. Йдеться саме про відчуття (а не про об’єктивні досягнення дитини), яке може переживати учень, якщо батьки чекають від нього тільки найкращих оцінок.

 

         У школі й удома дії дитини постійно оцінюють. Через найкращі наміри, намагаючись допомогти виправити помилки і недоліки, дорослі нерідко зловживають критикою, забуваючи, що оцінювання має не лише відображати «реальний стан справ», а й надихати дитину на подальшу напружену працю.

 

         Ми прагнемо ознайомити вас із правилами «техніки оцінної безпеки», дотримуючись яких, ви допоможете вашій дитині

 

 

 

впоратись з труднощами, зберегти віру в свої сили та інтерес до школи.    

 

         Правило перше: не бий лежачого. Низький бал – достатнє покарання. І не варто двічі карати за одні й ті самі помилки. Оцінку своїх знань дитина вже одержала, вдома від батьків вона очікує спокійної допомоги. А як часто одержує нові і вже не справедливі докори!

 

         Правило друге: щоб позбавити дитину недоліків, робіть їй не більш як одне зауваження на хвилину. «Знову бруд у зошиті! І сміття знову не виніс!  І речі розкидав! І портфель не склав!...» Знайте міру. Ще трохи, і ваша дитина «відключиться», перестане реагувати на ваші слова, стане нечутливою до ваших оцінок. Виберіть щось одне, те, що для вас найбільш нестерпне, й говоріть тільки про це.

 

         Правило третє: за двома зайцями поженешся… Порадьтеся з дитиною і почніть із ліквідації тих навчальних труднощів, які для неї найбільш значущі. Тут ви швидше зустрінете розуміння та одностайність. Якщо вас обох турбує передусім читання, не вимагайте водночас і виразності, й переказу.

 

         Правило четверте й центральне: хвалити – виконавця, критикувати – виконання. Дитина схильна будь-яке оцінювання сприймати глобально, вважати, що оцінюють усю її особистість ( і сьогоднішню роботу ). Вчитель оцінює роботу за шкільними нормами: відповідно до кількості помилок і помарок. А дитина читає оцінку по-своєму: «Я – хороша» або «Я – погана». Ми можемо допомогти їй відділити оцінювання її особистості від оцінювання її роботи. Адресувати особистості дитини треба похвалу: «Молодець, ти вже вмієш розв’язувати задачі на дві дії!» позитивне оцінювання має стосуватися людини, що стала трішечки більше знати і вміти. Але за такої персональної похвали критика має бути якомога безособовою: «Ти вчинив нечесно!» замість «Ти брехун!». «У цьому завданні ти припустився трьох помилок» замість «Треба ж бути таким неуважним!».

 

         Ця форма негативного оцінювання стимулює виправлення помилок, а не позначається на ставленні дитини до занять, на її вірі в успіх.

 

         Правило п’яте і найважче: оцінюючи успіх дитини, не порівнюйте її з іншими дітьми. Оцінювання має порівнювати нинішні успіхи дитини з її вчорашніми невдачами, а не з успіхами сусіда за партою. Постійно програмуючи у змаганні зі здібними однокласником, дитина може втратити віру в свої сили. Шкільні бали порівнюють усіх. «Сидоренко, ти сьогодні набагато краще написав диктант: уже не 16 помилок, а 8. Але 3 бали поставити тобі ще не можу». І знову 2 бали. Вчителька в цій ситуації – невільник зовсім не ідеальної шкільної оцінної системи. А от мама своєму синові, який два тижні чесно писав додаткові диктанти, спекти пиріг і без будь-якої іронії відсвяткувати малу, але очевидну перемогу над безграмотністю. Адже найменший успіх дитини – це реальний успіх, перемога над собою, й вона має бути помічена й оцінена за заслугами.

 

         Правило шосте: не скупіться на похвалу. Немає такої дитини, якої не було б за що похвалити. Але часто батьки не вважають за потрібне робити це. Хорошу успішність дитини вони сприймають як належне: про що тут говорити – все як слід! А ось недолікам приділяють надто багато уваги. Простежте за собою, чи нема у вас звички «грати в одні ворота»?

 

         Правило сьоме: вчіться виділяти в морі помилок острівець успіху. Оцінювати дитячу працю слід дуже роздрібнено, диференційовано. Тут непридатне глобальне оцінювання, в якому поєднано плоди дуже різних зусиль дитини. Намагайтеся оцінити все окремо. Наприклад: «Порядок дій під час розв’язання задачі ти знаєш добре. Молодець. Це найголовніше в розв’язанні задачі. Рахувати ти теж навчився непогано. Додаєш без помилок.  А ось віднімання перевір іще раз. І записувати відповідь словами треба ще повчитися. Ненаголошені голосні в зошиті з математики перевіряють так само, як і в зошиті з мови». За диференційованого оцінювання у дитини немає ілюзії повного успіху, але й відчуття повної невдачі. Виникає найбільш ділова мотивація навчання: «ще не знаю, але можу й хочу дізнатися».

 

         Правило восьме: ставте перед дитиною якомога конкретніші й реальні завдання. Типова помилка мами пустуна: «Вітюню, ти мені обіцяєш у школі не битися      й не бігати?» Не спокушайте дитину завданнями, які вона нездатна виконати, не штовхайте її на шлях свідомої брехні. Для початку візьміть з дитини слово, що вона не поб’ється просто зарах, коли прийде в школу, до першого уроку. Якщо дитина зробила в диктанті 10 помилок, не беріть з неї обіцянки постаратися і наступний диктант написати без помилок. Домовтеся з нею, що помилок буде не більш як вісім, і радійте разом із нею, якщо вона досягне цього.

 

         Правило дев’яте: зробіть своє оцінювання наочним. Для маленького учня дуже важливо, щоб оцінка була виражена не тільки на словах, а й була матеріалізована в якихось зримих знаках. Це можуть бути й оцінки, але не десятибальні, як у школі, а двадцяти- або навіть стобальні. Але навіть такою дрібною оцінкою не можна оцінювати загалом всю працю дитини. Окремого оцінювання заслуговує краса, швидкість виконання, помилки на «неуважність» та помилки «на правила», наявність крапок в кінці кожного речення і те, що дитина сіла за уроки вчасно, без нагадувань.

 

         Для наочного порівняння нинішніх і вчорашніх успіхів дуже зручні різноманітні графіки, діаграми. Можна використати фішки, жетони, призи, кількість яких відображатиме пристосування дитини до поставленої мети.

 

         Правило десяте: вчіть дитину самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати є необхідним компонентом вміння навчатися – головним засобом долання труднощів. Якщо учень сам може розрізняти у вчительських балах бали за грамотність і за почерк; якщо його навчили радіти, що сьогодні він розв’язав на один приклад більше, ніж учора; якщо він уміє сам відрізняти добре ставлення вчительки до нього особисто від поставлених її рукою низьких балів; якщо він сам усе це може, то він майже гарантований від почуття безпорадності й невпевненості, з яких складно зберегти позитивне ставлення до навчання та школи.

 

         Дитина – це найдорожче, що  у  Вас є, тому подбайте про неї, підтримайте, допоможіть їй пристосуватися до шкільного життя. І це буде запорукою її психічного і фізичного здоров’я, а також успішного навчання в школі.

          Якщо ж Ви виявили, що вашій дитині важко пристосуватися до шкільного життя, то повинні знати причину, в чому саме, її труднощі (у спілкуванні з однокласниками, у навчанні, у відносинах з учителем).



          Заповіді розумного виховання для батьків 

1. Ніколи не робіть ніяких виховних дій у поганому настрої.
2. Ясно визначайте, чого ви хочете від дитини і поясніть це їй, а також дізнайтесь,що вона думає із цього приводу. 
3. Надайте дитині самостійність, виховуйте, але не контролюйте кожен її крок. 
4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього; розбирайте з дитиною її правильні і не правильні кроки до мети. 
5. Не пропустіть моменту, коли досягнутий перший успіх, хваліть дитину за кожен її вдалий крок. Причому хваліть не взагалі, а конкретно! Не «Ти - молодець», а обов’язково «Ти молодець, тому що….». 
6. Якщо ж дитина робить якусь не вірну дію, скоює помилку, то вкажіть їй на цю помилку. Відразу дайте оцінку вчинку і зробіть паузу, щоб дитина усвідомила почуте. 
7. Оцінюйте вчинок, а не особу – адже це не одне і те ж. «Ти - поганий!» (оцінка особи) звучить дуже часто замість правильного «Ти поступив погано!» (оцінка вчинку). Важливе доповнення: ваше зауваження з приводу помилки або вчинку повинне бути коротким і визначеним. 

8. Дайте дитині відчути, що ви співчуваєте їй, вірите в неї, хорошої думки про неї, не дивлячись на її помилку. Для цього посміхніться їй або торкніться до неї. Дайте зрозуміти, що коли ця неприємна розмова буде закінчена, то інцидент буде вичерпаним. 
9. Виховання – це послідовність цілей. Допоможіть дитині будувати систему перспективних цілей - від дальньої до середньої і від неї до сьогоднішньої. 
10. Вихователь повинен бути твердим, але добрим. Ні абсолютна твердість, ні така ж безмежна доброта не годяться як єдиний основоположний принцип виховання. Все добре свого часу, і треба уміти застосовувати різні методи відповідно до конкретної ситуації. Тоді виховання буде і своєчасним.

 

 

Інтернет має бути безпечним для дітей

 

    Інтернет - це зручна, популярна та корисна можливість для навчання та розваги, але він несе в собі багато небезпек для дітей і підлітків. Отже, які правила поведінки в мережі слід пояснити дитині, перш ніж залишити її наодинці зі всесвітньою павутиною?

 

        Правило перше. Ввічливість в спілкуванні важлива в мережі не менше, ніж в реальному житті.

 

       Правило друге. Копіювання та поширення чужих текстів - незаконно. Варто з повагою ставитися до авторського права.

 

       Правило третє. Інформація про сім'ю, про місце вашого проживання, будь-які контакти, а також все, що пов'язано з вашим фінансовим становищем - це закрита інформація, яку не слід поширювати.

 

       Правило четверте. Необхідно пояснити дитині, що будь-яка людина в інтернеті може з легкістю видавати себе за іншу особу. І це несе в собі величезну небезпеку. Ні в якому разі не можна зустрічатися з незнайомими людьми, навіть якщо ви давно спілкуєтеся.

 

   Правило п'яте. Вартість відправки sms на різні портали дуже відрізняється, тому, перш за все, варто порадитися з батьками.

 

     Правило шосте. Послуги в інтернеті не завжди безкоштовні. Не можна скачувати піратські фільми, музику або книги. Найбільш безпечний спосіб отримати нову інформацію - це користуватися ліцензійним контентом в мережі.

 

    Правило сьоме. Поясніть дитині, що інтернет - це необхідний інструмент пізнання в сучасних умовах, і якщо їй щось не зрозуміло, то ви з радістю допоможете.

 

      Відзначимо також, що одним з найефективніших методів захисту дитини в мережі є Батьківський контроль. Таку функцію надає відомий в Україні інтернет-провайдер «Домашній Телеком» від оператора «Датагруп». Дана послуга дозволяє автоматично фільтрувати контент в інтернеті і її можна налаштувати виходячи з ваших особистих вимог. Наприклад, кожен з батьків може вибрати день і час перебування дитини в мережі, а також Батьківський контроль блокує раптову появу «нецензурних» банерів, зображень, посилань, сумнівних і піратських контентів з будь-якого пристрою: комп'ютера, ноутбука, планшета або смартфона дитини. Використовуючи Батьківський контроль, ви можете залишатися спокійними - ваша дитина надійно захищений, поки ви зайняті своїми справами.

 

 

   У наш час інтернет став потужним ресурсом, який при правильному використанні допоможе вам розкрити потенціал вашої дитини. Головне, що залишається - це забезпечити її безпеку в режимі онлайн.



Декілька порад для батьків майбутнього першокласника

У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася.

Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.

 Правило 1

Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 2

Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10 – 15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило 3

Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4

Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за й неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.

 

·         Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із дитиною.

·         Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім`ї.

·         Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

·         Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтеся справами і проблемами дитини.

·         Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.

·         Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.

·         Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.

·         Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп`ютері до 30 хвилин.

·         Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички і любов до праці.

·         Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім`ї зі своїми правилами і обов`язками.

·         Пам`ятайте, що діти – не прості продовжувачі наших особистих умінь і здібностей.

·         Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенціальних можливостей і на свою власну долю

·         Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

·         Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

·         Відправляйте дитину до школи лише після сніданку: там вона багато працює, втрачає сили. Коли щось не виходить порадьтесь з учителем, психологом, соціальним педагогом школи.

·         Відправляючи дитину до школи побажайте їй успіху, адже у дитини попереду важка праця.

·         Зустрічайте дитину спокійно. Не ставте їй тисячу запитань, дайте можливість розслабитись (згадайте себе після тяжкого робочого дня).

·         Зауваження вчителя вислуховуйте без дитини.

·         Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими мають бути її справи, страхи, хвилювання, радощі.

·         Діти люблять казки особливо перед сном – знайте і не забувайте про це.

·         Любіть і поважайте свою дитину!!!!

  

Вирази, які боляче травмують дитячі душі, вирази, яких бажано уникати:

·         Я тисячу раз тобі казав…

·         Невже тобі не зрозуміло, що…

·         Скільки разів треба повторювати…

·         Всі люди…, а ти…

·         Ну на кого ти схожа?..

·         Що ти до мене причепилась?..

·         Ти такий, як твій батько (мати)…

А тепер вирази, які бажано вживати якомога частіше:

·         Ти в мене такий хороший!

·         Порадь мені, будь-ласка…

·         Ти мене завжди правильно розумієш…

·         Ти в мене молодець!

·         Як я тобі вдячна!

·         Які в тебе чудові друзі!


Поради

щодо встановлення довіри

між підлітком і батьками

в кризовий для них період:

 

 

1.Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти й прийняти його; не перебивайте, не виявляйте свого страху, ставтеся до нього серйозно, з повагою.

2.Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Спробуйте переконати його, що даний стан тимчасовий і швидко мине. Виявіть співчуття й покажіть , що ви поділяєте й розумієте його почуття.

3.Поцікавтеся, що зараз найбільше турбує підлітка.

4.Упевнено спілкуйтеся з підлітком. Саме це допоможе йому повірити в його сили. Головне правило роботи з дітьми – не нашкодити.

5.У спілкуванні з підлітком використовуйте слова, речення, які сприятимуть контакту: розумію, співчуваю, звичайно, хочу допомогти.

6.У розмові з підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і унікальний, як особистість. Кожна людина, незалежно від віку,прагне дати позитивну оцінку своїй поведінці, переживає потребу в похвалі.

7.Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти й викликати довіру в нього.

8.Звертайтеся по допомогу, консультацію до спеціаліста, якщо вас щось насторожило в поведінці підлітка.

 



Енергетичні напої: окриляють чи вбивають?

 

    В Україні «енергетики» стають усе популярнішими. Школярі, студенти п'ють їх, щоб "зарядити мізки", спортсмени й любителі нічного життя - щоб бути бадьорими та сповненими енергії. Однак інколи все відбувається зовсім навпаки. Замість бажаних сил, люди опиняються на лікарняному ліжку. І якщо проблема підліткового алкоголізму уряд хвилює, то питання пристрасті молоді до енергетичних напоїв залишається без належної уваги.

Інсульт через "енергетик"

- Ви знаєте, як упоратися з шаленою нестачею сил? І голова йде обертом. Загалом стан непрацездатний, а тренуватися потрібно. Причому не просто так, а викладатися на повну. І при цьому сидіти на жорсткій дієті, - каже Олена (ім'я змінене), учасниця одного з запорізьких шоу-балетів.

Деякий час дівчина знаходила для себе порятунок в енергетичних напоях. Тих самих, що, як запевняють у рекламі, бадьорять та додають сил. Три місяці щодня вона підживлювалася диво-еліксирами. І справді, минала втома, з'являлися сили для занять і виступів. Щоправда, тривали ці відчуття недовго.

- Улітку практично не було жодного дня, щоб я не випивала кілька "енергетиків". Вони зменшували відчуття голоду, не містили алкоголю і заряджали бадьорістю. Зараз я розумію, що вони мене мало не вбили, - зітхає дівчина. - Адже спочатку ефект був, а потім дія почала зменшуватися. І дійшло до того, що жодного ефекту не відчувала зовсім. Але продовжувала їх пити, інакше взагалі почувалася розбитою.

   Усе закінчилося в одну мить. На одному з тренувань вона впала і знепритомніла. Довелося викликати "швидку". Як виявилося згодом, у дівчини трапився інсульт.  Вживання "енергетиків" у значній кількості підвищило тиск. А через це стався крововилив. На щастя, обійшлося, дівчина одужала.

 

      Енергетичні напої стали справжнім порятунком для студентів у період підготовки до іспитів, офісних працівників, що не встигають вчасно здати роботу, спортсменів, які прагнуть встановити рекорд, утомлених водіїв і любителів нічних клубів... одним словом, для всіх, хто втомився, але хоче відчувати себе бадьорим і повним енергії.

     Всього одна баночка напою - і вже немає втоми й сонливості, людина готова до дій - знову і знову. Однак, за словами Світлани Папад, лікаря-нарколога Запорізької обласної клінічної лікарні, «ми дуримо самих себе..., бадьорість від енергетичних напоїв штучна, організм витрачає лише власні резерви, не поповнюючись новими».

 

На смак і колір...


   Дослідження показують, що смак переважної більшості енергетиків нейтральний. Рідину з баночки можна пити постійно і вона не набридне. А ще сьогодні на полицях магазинів все частіше продаються суміші алкоголю та енергетиків. Особливість напоїв в тому, що всі вони газовані. Тобто, засвоєння хімічних речовин, з яких складається напій починають вже в ротовій порожнині. І кофеїн, і алкоголь у газованому вигляді організм поглинає дуже швидко.

      Світлана Папад зазначає, що в «цьому випадку мова йде не скільки про міцність напою, скільки про серйозну хімічну суміш. Наскільки вона вразить залежить від організму, від того, в якому об'ємі і як часто людина вживає напій. Енергетики дурять молодь: вони говорять, що горілка та коньяк - це міцний алкоголь, вони шкідливі. А ти - молодий, тобі цього не треба, краще пити енергетики з малим вмістом алкоголю. Найстрашніше, що людина таким чином все одно вживає алкоголь. Зазвичай у хід йде не одна пляшка, а три чи чотири».


 З курсу органічної хімії


       Виробники енергетичних напоїв запевняють, що їх продукція приносить тільки користь. Секрет успішності "енергетиків" не тільки в рекламі, а й у хімічному складі. Крім води, барвників і ароматизаторів, до них входить ціла низка компонентів, які самі по собі стимулюють фізичну й розумову діяльність:

Таурин - амінокислота, необхідна людині. Знижує рівень холестерину і цукру в крові, знімає стрес і заряджає енергією.

      Гуарана - тропічний чагарник сімейства сапиндових. Росте в Бразилії і Венесуелі. Її листя широко застосовується в медицині: виводить з м'язових тканин молочну кислоту, зменшуючи біль при фізичних навантаженнях, перешкоджає виникненню атеросклерозу і очищає печінку. Завдяки кофеїну, що міститься в гуарані, вона за лічені секунди збадьорить будь-якого соню.

    Мелатонін міститься в організмі і відповідає за добовий ритм людини. Найчастіше лікарі призначають його тим, у кого проблеми зі сном. Крім того, він знижує рівень "поганого" холестерину в крові. Кофеїн додає бадьорості і підвищує працездатність.

   L-карнитин підвищує результативність роботи, покращує серцеву діяльність, активізує обмін речовин, знижує відчуття голоду. Ця речовина переносить жир в працюючі м'язи, завдяки чому відбувається зменшення жирового прошарку.

     Матеїн входить до складу знаменитого чаю мате. Він сприяє схудненню, оскільки ефективно усуває відчуття голоду і спраги.

       Женьшень - екстракт знаменитого кореня. Женьшень ефективно бореться з втомою, депресією і стресом.

   Фолієва кислота (вітамін В) бере участь в обміні і синтезі аміно- і нуклеїнових кислот, тим самим покращуючи роботу головного мозку.

Скільки ж користі несе кожен зі складників! Але треба пам'ятати, що змішані в одному напої, всі ці складові утворюють вибухову суміш, яка може підірвати здоров'я.


Пити чи не пити?

Плюси :

+енергетичні напої відмінно піднімають настрій і стимулюють розумову діяльність.

+ кожен може знайти енергетичний напій по своїх потребах. Відповідно до їх призначення, енергетичні напої умовно розділяють на групи: одні містять більше кофеїну, інші - вітамінів і вуглеводів. «Кавові» напої підходять трудоголікам і студентам, яким доводиться працювати і вчитися ночами, а «вітамінно-вуглеводні» - для активних людей, що вважають за краще проводити вільний час в спортзалі.

+ дія чашки кави зберігається 1 - 2 години, дія енергетичного напою - години 3 - 4. Крім того, майже всі енергетичні напої газовані, що прискорює їх дію.

+завдяки зручній упаковці енергетичні напої можна носити з собою і вживати в будь-якій ситуації (на танцполі, в машині), чого не можна сказати про каву або чай.

Мінуси:

- енергетичні напої можна споживати в строгій відповідності з дозуванням. Максимальна доза - 2 банки напою на добу. Перевищення дози може призвести до підвищення артеріального тиску або рівня вмісту цукру в крові;

- енергетичні напої офіційно заборонені у Франції, Данії і Норвегії, де вони продаються тільки в аптеках, оскільки вважаються за ліки

 

До теми:


                   Історія виникнення енергетичних напоїв

       У США припинили продавати алкогольні енергетики

       Енергетичні напої руйнують зубну емаль

       Дія кофеїну на організм людини

       Склад деяких енергетичних напоїв:

- вітаміни, які містяться в енергетичних напоях, не можуть замінити мультивітамінний комплекс;

- людям, що страждають на серцево-судинні захворювання, гіпо- або гіпертонію, не слід вживати енергетичні напої;

- заява, що енергетичний напій забезпечує організм енергією, є голослівною. Вміст заповітної банки тільки відкриває шлях до внутрішніх резервів організму. Сам напій ніякої енергії не містить, а тільки використовує нашу власну. Таким чином, ми використовуємо власні енергетичні ресурси, простіше кажучи, беремо у себе енергію у борг.         Проте рано чи пізно цей борг доведеться повернути з відсотками у вигляді втоми, безсоння, дратівливості і депресії;

- як будь-який інший стимулятор, кофеїн, який міститься в енергетичних напоях, приводить до виснаження нервової системи. Його дія зберігається в середньому 3 - 5 годин, після чого організму потрібен відпочинок;

- енергетичний напій, що містить поєднання глюкози і кофеїну, дуже шкідливий для молодого організму;

- любителі спорту мають пам'ятати про сечогінні властивості кофеїну. Це значить, що після тренувань енергетичний напій пити не можна, адже в процесі фізичних навантажень організм і так втрачає багато рідини;

- багато енергетичних напоїв містять велику кількість вітаміну В, що викликає прискорене серцебиття і тремтіння в кінцівках;

- енергетичні напої містять таурин і глюкуронолактон. Вміст таурину у декілька разів перевищує допустимий рівень, а кількість глюкуронолактона, що міститься в 2 банках напою, перевищує добову норму майже в 500 разів.

 

   Як бачимо, мінусів набагато більше, ніж плюсів. І, проте, не виключено, що одного дня у вашому житті виникне ситуація, коли ви не зможете обійтися без енергетичного напою. Однак, все ж таки, вагітним жінкам, дітям, підліткам, літнім людям, тим, хто страждає на гіпертонію, серцево-судинні захворювання, глаукому, розлади сну, підвищену збудливість і чутливість до кофеїну, краще утриматися від вживання цих напоїв.

  Та в будь-якому разі, уважно читайте правила вживання енергетичного напою, щоб захистити свій єдиний і коханий організм.

 

    Детальніше:http://school16.org/energetichni-napoyi-okrilyayut-chi-vbivayut

 

 

 

 


Десять заповідей для батьків:


 

Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.

Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

Не принижуй!

Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.

Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.

Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою.

 

 

У спілкуванні зі своїми дітьми:

 

Радійте вашому синові, доньці.

Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терплячими.

Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».

Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.

Частіше хваліть дитину.

Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.

Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.

Проявляйте інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).

Не втрачайте почуття гумору.

Грайте з дитиною в різні ігри.

Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.

Спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.

 

 

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

 

Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

Не ставте забагато запитань.

Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.

Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

 

 

Пам'ятайте:

 

 Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.

 Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

 Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.

 Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.

 Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.

 Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

 Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.

 Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.

 Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

 Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

 

 

    Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.

 

7 причин, чому Ваша дитина повинна займатися музикою

 

      Вчені довели, що заняття музикою сприятливо впливають на мозок. У дітей, які займаються музикою, однаково розвинені обидві півкулі. Музика розвиває логіку, пам'ять, уяву. Розвиток слуху допомагає швидше оволодіти іноземними мовами.

        Багато батьків вважають, що в їхніх дітей немає здібностей до музики. Це помилка. Тільки в процесі роботи можна визначити, наскільки схильна дитина до занять. Словом, щоб дізнатися, потрібно спробувати. Іноді через рік-два дитина ніби розкривається, виявляючи приховані глибинні здібності.

     Дитинство має пройти в напруженій роботі. Чим різноманітнішою буде діяльність дитини - тим точніше ви зможете визначити її здібності та знайти область, де на неї чекає успіх. Але якщо дитина перепробувала різні види діяльності - музику, танці, малювання, відвідувала різноманітні технічні гуртки - у неї не буде сумнівів з вибором професії.

      Багатьма видами діяльності можна опанувати, якщо займатися ними з дитинства. Музика - в їх числі. Як правило, дорослим набагато складніше навчитися грати на інструменті. Так не втрачайте часу! Якщо до 10-11 років не почати грати, потім навчитися буде практично неможливо.

    Учні в музичних школах навантажені набагато більше. Але це компенсується задоволенням від виступів на концертах. У дітей формується організованість, що стає в пригоді, коли вони стають студентами. Надлишок вільного часу в дитинстві шкідливий. Нехай краще займається різними видами творчості, ніж просиджує перед телевізором. Ви будете спокійншими, якщо знатимете, що дитина знаходиться в музичній школі, а не десь на вулиці з сумнівними друзями.

          Музика добре впливає на організм на фізіологічному рівні: стиль бароко розвиває пам'ять, класицизм стимулює розвиток інтелекту, імпресіонізм знімає емоційну напругу, фольклор пробуджує генну пам'ять, а григоріанський хорал, окрім усього іншого, сприяє м'язовій релаксації. Діти, які займаються музикою, по-іншому сприймають звучання, вчаться отримувати від нього задоволення.

         Музика може стати майбутньою професією. А якщо ні, то грати дитина все-таки навчиться...

 

 

 Усі люди на Землі мають рівні права та свободи.

 

Ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 р.

  

Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права.

 

Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, проголошеній Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 р.

 

 

 

Кожна дитина має право:

 

на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;

на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто забезпечує за ними догляд;

на захист від жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів дій чи покарання;

на захист від будь-якого покарання;

на захист від сексуальних домагань;

на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;

на вільне висловлення поглядів з усіх питань, що стосуються життя;

на свободу думки, совісті, віросповідання;

на особисте життя, на недоторканність житла, таємницю кореспонденції.

Коли права дитини порушуються:

 

Коли не гарантована її безпека для життя та здоров'я.

Коли її потреби ігноруються.

Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження.

Коли порушується недоторканність дитини.

Коли дитину ізолюють.

Коли дитину залякують.

Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім'ї рішення.

Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й почуття.

Коли її особисті речі не є недоторканними.

Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.

Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Діти в суспільстві найбільш уразливі. Діти, права яких порушуються, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.


Як реагує дитина на порушення її прав?

 

Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона блазнює, б'ється, замикається в собі тощо).

Її турбує особиста безпека і любов до неї.

Вона часто буває в поганому настрої.

Може втекти з дому.

Може вживати наркотики або алкоголь.

Може заподіяти собі смерть.

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

 

       Пам'ятати, що дитина - це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

      Забезпечити її фізичну безпеку. Упевнитися, що вона знає телефони 101, 102, 103, 104, 911, імена та телефони близьких родичів і сусідів.

      Навчити її казати "Ні", навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.

      Негайно припинити фізичну і словесну агресію щодо неї та інших людей.

      Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

      Пам'ятати про її вік та про те, що вона має особистісні особливості.

      Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

      Залучати дитину до створення сімейних правил.

 

 

Пам'ятайте!

 

Дитина поважатиме права інших людей, якщо її права поважатися, якщо вона буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.